Передбачений тріумф

Найцікавіше, що відбувається в Україні і світі

Передбачений тріумф

Повідомлення Олесь Вахній » 20 серпня 2013, 16:20

Факт постання Патріяршого Собору Української Греко-Католицької Церкви у Києві перекреслив більшість теорій упереджених “політологів” та практиковані українськими політиканами підкилимкові ігри. Будівництво відбувалось виключно пожертвами вірних. Кошти від вкрай багатого люду й різноманітних корпорацій (з метою уникнення гріху показового але нещирого меценатства) відмовлялися брати принципово. Вірність Христу вимагає від людини активної праці на Божій Ниві й спроможність пояснити причини власних дій та вибору. Фанатизм й викликане марними сподіваннями неробство, насправді нічого спільного з Божими Правдами не мають. Високоінтелектуальний й водночас доступний загалові церковний провід, керуючись не дипломатичним, а церковним мисленням, спромігся втілити в життя зафіксовані в заповіті Йосипа Сліпого прагнення.

Пригадую події, які відбувались на місці будівництва в часі освячення фундаменту у серпні 2005 року. Орда проплачених песиголовців-матеріалістів й відвертих українофобів істерично репетувала: “долой унію”. Замовники агресії з числа атеїстів й номінальних православних стверджували, що юрисдикція УГКЦ повинна обмежуватись виключно західним регіоном. Проте грубе фехтування надуманими панацеями виявилось марним. Як і передбачалось, зусилля морально розкладеного і духовно збоченого люду не дали жодного результату. 18-го серпня 2013-го року відбулося освячення будівлі. Близько 20-ти тисяч вірних з'їхалися на подію з усього Світу. Тут не було змушених й штучно залучених. Добирались власним коштом й з щирою, непідробною радістю. Подія засвідчила, що попри дзявкіт фахових україноненависників та песимізм скептиків, українці здатні на самоорганізацію, усвідомлену протидію й спроможні тверезо дивитися у майбутнє.

Аналогія події з нещодавніми відвідинами України очільником московського патріярхату навряд чи буде доречно. Більшість з двох десятків правоохоронців які чергували неподалік (кількість вкрай мала як для такого скупчення людей) відверто нудьгували, проте й серед них знайшлись такі, хто був захоплений поведінкою і ревністю вірних. Серед присутніх на освячені були політики й митці, але відсутність VIP-зони для “вершків успішного суспільства”, суцільна доброзичливість й сама організація дійства — вражали.
Нині, Україну загнали на роздоріжжя в справі вибору майбутнього. Нас змушують обирати між нівелюючим національну ідентиіність та людську гідність Сходом, й перенасиченим егоїзмом Заходом. Українців намагаються змусити забути, що вони є часткою базованої на християнстві європейської цивілізації. Дійсно, під сучасну пору, Європа переживає духовну кризу. Войовничий секуляризм атакує Церкву та притаманні європейцям духовні та моральні вартості. Прикладом аттаки є пропаганда содомії, запровадження ювенальної юстиції й спроби нівелювати роль родини в житті суспільства й вихованні дитини. Наявність цих проблем в Європі, мусить сприйматися нами як заклик до активного місіонерства і тут, в Україні (з метою протидії), і як би це не дивно звучало - в європейських країнах також.

З постанням Собору, вплив УГКЦ на стан справ в Україні і далі посилюватиметься. Ця дарує великі сподівання на духовне оновлення й очищення спраглого за правдою й принциповістю українського суспільства. На відміну від решти церков Володимирового Хрещення, в УГКЦ відсутня “боротьба кланів за вплив” й громіздка бюрократична прибудова, яка суттєво ускладнєю і стримує розвиток церкви, та позбавляє її змогу належним чином виконувати своє головне призначення.

Благослови Господи весь боголюбивий український нарід! Подай йому многії літа! Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Олесь Вахній
Олесь Вахній
 
Повідомлення: 70
З нами з: 05 січня 2012, 20:48

cron