Читаем обязательно......))))))))))

[Егор Борисович]

[ИДЕЯ Полтава]

ЕГОР БОРИСОВИЧ!!!!!

НЕ ВЕШАЙ НОС!!! ПРОРВЕМСЯ!!! БУДЕМ ЖИТЬ!!! :heart:

[Иван Помидорофф]

Идея! .. Тю. А разве есть повод вешать нос?

[skarlet]

[Иван Помидорофф]

Скарлет, а где можно почитать ваши стихи?

[skarlet]

[Иван Помидорофф]

Конечно, интересно). Вы классный импровизатор)))). Как-то оно у вас слёту получается

[skarlet]

:write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write:


Іван Помідорофф,тримайте :smile:

ПЛІТКИ.
Плітки - бур'ян у нашому житті,
Що рясно сходить у душі злиденній.
Вони рожевим цвітом будяків
Заполонили наше сьогодення.
Плітки - кропив'яні, колючі язики,
Які усім так заважають жити.
Збираються у зграї , як граки..
Й не дай нам Бог брехнею захворіти.
Плітки - це заздрості і ненависті плід.
Які ж горлаті їхні господині!
Плітки - це половина наших бід:
Вони псують усе життя людині.
Та хоч на мить притисни язика!
Замовкни! І замислись на хвилину:
Лиш раз повісь на когось ярлика,
Й тебе нема. Бо ти вже - бур'янина…




З повагою Скарлет :kiss1:

[Иван Помидорофф]

[skarlet]

:write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write:


ІВАН ПОМІДОРОФФ,ЛОВІТЬ :smile:



Я хотіла побачити дім,
Де моє пролетіло дитинство.
Він назавжди лишився моїм.
Але ключ від дверей загубився..

Я в тім домі бачила сни-
Кольорове магічне намисто.
Все змінилося. Час змінив.
І я вперше з ним поряд,близько.

Темні вікна-порожні очі,
Згорблені велетні-яблуні.
І мій відчай посеред ночі
Крає серце моє. Роз»ятрює.

Там мій смуток блукав спустошено,
Там чомусь заросло бур»яном.
Там снігами давно запорошено
Ганок мій з виноградним чолом.

Там хотілось мені залишитися,
Поблукать поміж сонних дерев,
І торкнутися, і притулитися
До тих днів, де ще батько не вмер…

Потрусити черешні росяні,
І ранковий теплий асфальт
Розбудити ногами босими…
Надто пізно, і надто жаль.

Тут я вдома! Було. Минулося.
Залишилася тиха печаль.
А душа до тих вікон тулилася.
І сльозина пекла в очах…


ваша Скарлет :kiss1: