Читаем обязательно......))))))))))

[Иван Помидорофф]

[skarlet]

:write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write:



Дякую . В мене немає неприємностей. Сьогодні гарний день-вирішилося багато питань по роботі. Я задоволена.

А стосовно вірша-один лише раз була я біля нашого колись двору. там живе інша сім"я вже-тому вважаю некоректним турбувати їх. То була у рідному місті в "гостях "-в один із приїздів до батька на могилу, і схотілося сходити на свою вулицю,додому. пішла пізно увечері,щоб не турбувати господарів-постояла біля двору,посиділа на лавочці під парканом-бо скучила дуже. пожурилась,та й пішла у своє життя. Через це проходить багато людей.Які виростають і ,за волею долі, живуть на чужині.

З повагою Скарлет :kiss1:

[skarlet]

:write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write:


ІВАН ПОМІДОРОФФ,ЛОВІТЬ :preved:



ДЕРЕВА.

Деревам холодно. Вони
В своїм казковім зледенінні
Проводять поглядом сумним
Бурхливі диво-заметілі.

Деревам сумно. Бо вони
Того,що вітер, не побачать.
Не їм відкриються світи.
Дерева знають це. І плачуть.

Деревам моторошно.Бо
Їм не відкрити далі моря.
В них є лише моє вікно,
Шматок землі, й немає волі.

Деревам боляче. Вони
Раз й назавжди стоять прикуті.
Небесні сяючі льони
Не їм цвітуть. Про них забуто.

Деревам заздрісно чомусь.
І зчорнобілилась душа.
Не заздрь тому,як я живу.
А проживи СВОЄ життя..


Скарлет :kiss1:

[Клєр Захаровна]

[skarlet]

КЛЄР,ЛОВИ ТРАДИЦІЙНЕ НАШЕ-А-ЛЯ ГЛАЗОВИЙ

:write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write: :write:


Казка про Івана і Бабу Ягу.

ЖИВ СОБІ ІВАН НА СВІТІ,А В ТОГО ІВАНА,
НЕПУТЯЩА БУЛА ЖІНКА-ШЛЯЛАСЯ ПОГАНА.
ДЕСЯТЬ ЛІТ ПРОЖИВ ІЗ НЕЮВ ЗЛАГОДІ І МИРІ,
ДОКИ З ІНШИМ НЕ ЗАСТУКАВ У ЧУЖІЙ КВАРТИРІ.
НІ ДО ЧОГО У ІВАНА ВЖЕ НЕМА ОХОТИ:
ЗАЇДА ЙОГО НАЧАЛЬНИК-«ВИЖЕНУ ЗРОБОТИ!»
І ПОДУМАВ НЕБОРАКА:«НУ ЙОГО ВСЕ К БІСУ!»
ВЗЯВ ВІРЬОВКУ-І ПОДАВСЯ ВІШАТИСЬ ДО ЛІСУ.
ТАМ У ЛІСІ ВІН ЗУСТРІВСЯЗ БАБОЮ ЯГОЮ,
ЩО ЗГРІБАЛА БІЛЯ ХАТКИ ПОПІЛ КОЧЕРГОЮ.
«ТИ ЧОГО ,-СПИТАЛА БАБА,-У ГАЮ БЛУКАЄШ?
МОЖЕ,ЯГОД ЗАХОТІЛОСЬ?ЧИ ГРИБІВ ШУКАЄШ?»
А ІВАН МАХНУВ НА НЕЇ,ЯК НА ПОТОРОЧУ:
«Я,-СКАЗАВ,-ШУКАЮ ГІЛКУ. ВІШАТИСЯ ХОЧУ.
ЖІНКА В МЕНЕ РОЗГУЛЯЛАСЬ-БАХУРЯКУ МАЄ.
ЩЕ Й НАЧАЛЬНИК ІЗ РОБОТИ ВИГНАТЬ ОБІЦЯЄ..»
«ЙДИ СЮДИ,-СКАЗАЛА БАБА,-НАХИЛИСЯ ,СИНУ,
Я У ТЕБЕ ІЗ ЧУПРИНИ ВИРВУ ВОЛОСИНУ.»
СМИКОНУЛА Й ПРОШЕПТАЛА: «ЗГИНЬ,БІДО,УСЯКА!
ХАЙ СЬОГОДНІ ВРІЖЕ ДУБА КЛЯТИЙ БАХУРЯКА!».
ПОТІМ ВИРВАЛА З ЧУПРИНИ ДРУГУ ВОЛОСИНУ.
ПОПЛЮВАЛА І СКАЗАЛА: « ЗАСПОКОЙСЯ,СИНУ.
ПОЛЕТИТЬ І ТВІЙ НАЧАЛЬНИК-ВИТУРЯТЬ ЛИХОГО.
ТИ НАЧАЛЬНИКОМ НА СЛУЖБІ СТАНЕШ ЗАМІСТЬ НЬОГО.»
ЗНЯВ ІВАН З ПЛЕЧА ВІРЬОВКУ І ЗАКИНУВ К БІСУ.
«НЕ ГАДАВ,ЩО ЕКСТРАСЕНСА СТРІНУ СЕРЕД ЛІСУ.
ВСЕ ЖИТТЯ МЕНІ ВЕРНУЛИ!МОЖЕ,ГРОШЕЙ ДАТИ?»
«НІ,-СКАЗАЛА ГОРДО БАБА,-ПІДЕМО ДО ХАТИ.
ПРОВЕДЕШ СЬОГОДНІ НІЧКУ ,ГОЛУБЕ,ЗІ МНОЮ.
ТОЧНО ТАК,ЯК БАХУРЯКА,З ЖІНКОЮ ТВОЙОЮ.
БО ІНАКШЕ ПО-СТАРОМУ МОЖУ ВСЕ ОСТАВИТЬ:
БАХУР БУДЕ ЖИТЬ НА СВТІ. А НАЧАЛЬНИК-ПРАВИТЬ.»
ПОЗИРНУВ ІВАН СПІДЛОБА НА ЯГУ КИРПАТУ,
ПОКРУТИВ СЕРДЕГА НОСОМ,ТА Й ПІШОВ ДО ХАТИ.
ПЕРЕСПАВШИ,ВІН СХОПИВСЯ,НАЧЕ З ПЕРЕЛЯКУ.
«ПІДУ ГЛЯНУ,ЯК ХОВАТИ БУДУТЬ БАХУРЯКУ,
ЯК НАЧАЛЬНИКА У ШИЮ ВИЖЕНУТЬ ЛИХОГО.
ТА Й КЛЮЧІ ВІД КАБІНЕТУ ЗАБЕРУ У НЬОГО.»
НЕ УСТИГ ВІН ДО ПОРОГУ ДВОХ СТУПИТИ КРОКІВ,
ЯК ЙОГО СТАРА СПИТАЛА : «СКІЛЬКИ Ж ТОБІ РОКІВ?».
« БУДЕ В МЕНЕ КРУГЛА ДАТА ОСЬ У ЦЕЙ ВІВТОРОК,
БУДЕМ ГУЧНО СВЯТКУВАТИ-ВИПОВНИТЬСЯ СОРОК!»
І СКАЗАЛА ЕКСТРА-БАБА: «СОРОК ЛІТ НА НОСІ,
А ТИ ВІРИШ,НЕДОТЕПО,В КАЗОЧКИ ЩЕ Й ДОСІ?
ЦЯ ХАТИНКА НЕВЕЛИЧКА-ЛІСОВА СТОРОЖКА.
А Я –ПРОСТО СТОРОЖИХА. ЗВУТЬ МЕНЕ –ЯВДОШКА!»




СКАРЛЕТ :kiss1:

[Хозяйка Луны]

:good: :D :D :D

[Scary]

Классная вариация на старый анекдот да еще в стихах! От мну +

[Балконский Андрей]

Опять на утренней заре
Под звон, летящий с колокольни,
Иду с молитвою к Тебе
Лечить себя от зла и боли.
А в Храме белом – блеск икон,
Вдыхая благовонный ладан,
Я отдаю земной поклон
Тому , кто вечно с нами рядом.
Мерцанье свеч , сиянье глаз.
От алтаря сползают тени
И Бог обласкивает нас,
Склонивших перед ним колени

[Казачка]

[color=#BF00FF]Пусть бушует в сердце непогода

И в комок сжимается душа...

Будем жить...в любое время года...

Жизнь от Бога...тем и хороша...



Пусть слеза...солёная водица

Змейкой тонкой по щеке ползёт...

Будем жить...мы вправе насладиться...

Жизнь - рулетка...вдруг, да повезёт...



Пусть завыть захочется однажды

От бессилья...губы раня в кровь...

Будем жить...жизнь не даётся дважды...

Как и чудо...первая Любовь...



Будем жить...себя доверив Богу..

И мгновеньем каждым дорожить...

И всегда искать свою дорогу...

Будем жить, ребята...будем жить

[Казачка]

Хочется дурой набитою стать,
Чтоб не уметь ни писать, ни читать,
Чтобы валяться круглые сутки…
Чтобы смеяться на глупые шутки…

Чтобы переться от розовой шмотки,
Чтобы подруги – одни идиотки,
Чтоб в ридикюле духи и жЫвачка,
Чтоб Петросян насмешил до ус ….ки.

Чтобы компьютер – «большой калькулятор»,
Чтобы с «ашипкай» писать – «гиниратор»,
Чтобы Дом-2 – «зашибись передача»,
Кучу любовников и побогаче.

Чтобы в наушниках – «Шпильки» с Биланом,
Чтобы трусы – только «Дольче Габана»,
Чтоб «кибернетика» – страшное слово,
Чтобы «политика – это «не клёво».

В общем, хочу быть набитою дурой,
Брать не умом, а лицом и фигурой,
Всё достигать, обнажая коленки…
Стать бы такой… И.. убица ап стенку!!

Станешь такой – офигеешь от скуки!
Будут вокруг не подруги, а суки.
Все мужики будут гады и жмоты,
Отдых достанет, ну просто до рвоты.

Будут в квартире не стены – застенки.
Будут скучать друг по другу коленки.
Так что ресницами глупо не хлопай.
Взгляд в монитор и работай-работай!!!