Що є наука для сучасної молоді? Сукупність інстанцій, складні дослідження, технічний прогрес? Уявіть собі, ні! Наука стає виробничим циклом, подібним до того, за яким на заводах виготовляють, скажімо, шурупи (вже повірте, людина, за своїм значенням рівноцінна хіба такій продукції). І варто було б зазначити, що так було не завжди. До того ж, у конкретного стану речей є свої конкретні замовники, спонсори та втілювачі.
Щоб стати особистістю, людині потрібні знання; щоб стати індивідуальністю у суспільстві, потрібно ці знання застосувати на практиці в ім`я якоїсь мети. Зараз спробуємо поговорити про науку. Саме вона мала на меті спочатку виховати достойного члена первісного суспільства, потім відважного високоосвіченого романтика-лицаря, потім видатного вченого-капіталіста, у СРСР – людину-творця майбутнього і от, врешті решт, зараз – бидло, спроможне лише виконувати накази. Здається черговою теорією «заговору». Ні ж бо. Погляньмо, в ім`я чого може застосувати сучасний студент-історик свої знання? Яка мета у дослідженні впливу, скажімо, Великих Географічних Відкриттів, на економіку Європи? Що дасть знання точної довжини козацької чайки за Бопланом і точна дата селянських реформ? Без історії нема майбутнього скажете? А яке смислове навантаження несе вона? Справді, є аспекти історії, за якими можна передбачити майбутнє і виправити недоліки. Але сучасні академічні науковці цим не переймаються взагалі. Я тисячу разів погоджуся, що не побудувати майбутнє без біології, хімії, фізики (хоча і там в нашій країні поглиблюється криза). Скажіть, скільки з сучасних концепцій, теорій, аксіом, теорем і просто законів РЕАЛЬНО мають значення для нашого життя? Кожен з нас щодня стикається з інтегралом? з колами Ейлера? чи проявами «речі у собі». Кому вигідно створити з населення (сукупності індивідуальностей гіпотетично) масу, яка не володіє достатніми знаннями у жодній галузі, а лише абсолютно поверхневими у всіх. Хіба це не свідоме зниження інтелекту людства, гальмування розвитку можливо небезпечних талантів кожного, що принесене в жертву стандартизованій масі, нагодованій не жіночим молоком, а масовою культурою, радіючій не досягненням, а подачкам. Згодьтеся, комусь має бути вигідним, щоб зі 150 випускників історичного факультету дана освіта була омріяна (а не обрана в безвихідді) тільки для десятка. Тут справді можна говорити про кризу науки, яка зайшла у глухий кут академічних лекцій. Абсолютна більшість університетів вже давно перестали бути центрами наукового прогресу. Вони стали фабриками по виробництву… кого чи чого вирішуйте самі.
Наступним кроком поглиблення кризи науки стала так звана «Болонська система» (прозвана студентськими колективами у багатьох закутках Батьківщини «оболонською» на знак одного з її проявів – масового пияцтва, зокрема алкоголем марки «Оболонь»). Дана система, хоч і була введена в Україні за європейським зразком, проте єдиної форми не набула і інтерпретувалася у кожному ВНЗ на власний розсуд. Відсутність закону не завжди породжує свавілля, але це, на жаль, саме той випадок. Як зазначалося, у Полтавському національному педагогічному університеті, за введення кредитно-модульної системи проголосувало 57% студентства (але 99% студентів ніколи не чуло і не бачило ніяких опитувань щодо нововведень). Викладача, (особисто у моєму ВНЗ) було перетворено у напівбогоподібну істоту – гібрид рахівниці і людини з високими амбіціями, а студента – у постійно боргуючого дурня, який списує фоліанти непотрібних текстів (бо за якимось примарним «законом» викладач має виділяти до 40% інформації студенту на самонавчання). Стара система балів (2-5) була відкинута і застосовувалася виключно тими, хто зумів утримати розсуд. Натомість була нова – 100-бальна, за якою уся робота студентів – це 100 балів. Не сказав слово хоч на одному з семінарів – це вже від своєї загальної суми 100 віднімаєш скажімо 7 (5-відповідь та 2-доповнення). Два семінари прохворів – от тобі вже мінус від суми, навіть якщо усе бездоганно виконаєш (що неможливо через надобсяги), твої - тільки 86 балів, а це четвірка за старою шкалою оцінювання. Щоб не заплутувати у нюансах, не буду розповідати про т.з. «мінуси», які ставляться студентам, зовнішність яких просто не сподобалася. Підсумовуючи вищесказане можна отримати цілісну картину – студенти йдуть не за знаннями, а за балами. Принцип «завчив, здав, забув» діє з подвійною силою. Результат? Його поки не побачити, оскільки перша партія такого одурманеного і змученого новими експериментами «продукту» вийде з ВИШів тільки через рік-два. Неважко уявити компетентність майбутніх вчителів, техніків, будівельників, юристів…
Колись романтична школа історіографії зазначала унікальність кожної людини. Хто зараз навчається у вищій школі, скажіть хоча б собі: до Вас ставляться як до людини? У Вас формують людину, чи створюють з вас «спеціаліста»? вам дають знання, як тварині у стійлі підкидають сіно (здебільшого і умови схожі). ВНЗ перетворюються у своєрідну ферму по зрощенню мов би кваліфікованих гвинтиків. Згодьтеся, отримати зараз достойну освіту, справді практичну абсолютно неможливо.
Студентська творчість на партах аудиторії історичного факультету педагогічного університету, який кілька тижнів тому отримав статус «національного». Виною знову «розпущеність» чи, можливо, тотальні помилки у вихованні та навчанні з боку держави?
І навіть відкидаючи ці фактори, все ж можна ще зосередитись на психології людини. Нецікавий, незрозумілий, необґрунтований, тривалий процес – саме цим виступає для більшості студентів наука. Нецікавий – згодьтеся, аудиторна форма навчання, стандартизовані форми звітності, стандартизований перелік дисциплін-це цікаво?
Будівля полтавського ВНЗ бачила царя, Гітлера, маршала Фон Бока, але так і не дочекалася достойного ремонту (ПДПУ під час осінніх злив 2009 року).
Незрозумілий – особисто я вивчаю 13 предметів за навчальний семестр, деякі з них, зокрема історія слов`янських народів охоплює за семестр 5 країн з їх розвитком протягом майже шести століть. Я щиро сумніваюся, що це доступно для розуміння за такий період часу.
Необґрунтований – а як можна обґрунтувати навчання, яке напевне не дасть людині нічого окрім кольорового диплому?
А щодо тривалості, то тут виникає питання: чи потрібно задля такої якості навчання віддавати ВИШам по 5 років?
Питання науки лишається завуальованим і відкритим. У сум`ятті політичних негараздів усі забувають про проблеми цієї галузі «виробництва» спеціалістів. У знаменитих тезисах Маркса про Фейєрбаха зазначалося, що філософ має не тільки констатувати світ, але й перетворювати його. Я маю надію, що посеред верхів нашої науки колись з`являться прихильники не тільки «Капіталу» у всіх його значеннях, але й хоч кілька філософів. Водночас, поки ще марно чекати революцій у «верхах», варто не втрачати людського обличчя тим, хто щороку виходить із помпезних архітектурних будівель по усій країні із скромними листками заламінованих дипломів. Лише ми зможемо на жалюгідних руїнах сучасності розпочати будівництво світлого майбутнього, яке так і не подарувала Україні жодна ідеологія.